Останній раз в часі Великого Посту в нашому храмі служили Літургію Напередосвячених Дарів. Надзвичайно глибока за змістом, цікава своєю неповторністю, ця Літургія збирає все більше і більше наших парафіян на свої богослужіння. Після богослужінь з коротким словом про те, що відбувалось у цей день 2000 років назад, до вірних звернувся протоієрей Тарас Огар.

« Пам’ять про сьогоднішній день в історії спасіння викликає у всіх вірних похмурий та сумний настрій. Цей день не можемо інакше і назвати, як днем зради. Напевно тому Свята Церква його прирівняла до ще одного сумного в літургійному році дня, коли помер наш Спаситель та поставила на день цей печать посту протягом цілого року. В даному випадку зрада і смерть чимось послужили у своїх наслідках для спасіння людського роду. Можливо, що хоча і перший, і другий вчинок є важкими по своїй природі, то зрада навіть у своїй дії є дещо навіть страшніша. Бо ті хто спричинився до розп’яття Ісуса, римські вояки, вони навіть і не знали Господа, а стали звичайним інструментом в руках юдейської старійшини та залежними від цієї обставини представників Римської Імперії, які хотіли як каже писання бути «приятелями кесаря». Подивімось ближче то, хто ж той зрадник? Ним стає один із учнів та послідовників Ісуса, той хто напевно ім’ям Ісуса неодноразово оздоровляв, виганяв численних бісів, був свідком численних чудес свого Учителя, апостол Юда Іскаріот, який розділяв з Ним усі радості та біди протягом більше як трьох років. Він після урочистого Входу в Єрусалим не побачив у своєму Учителю того, хто мав би стати на захист юдеїв від римлян, розчарувався він у діях Спасителя. Напевно, що і він десь після просьби Івана та Якова, братів Заведеєвих, «поставити одного праворуч , а другого ліворуч», сам захотів і собі якесь місце в «новому уряді» свого Учителя. Але на жаль цього не сталось. Тому він став непроханим гостем таємного, позачергового зібрання юдейської старійшини, яка зібралась щоб вирішити нагальне питання – якою б хитрістю схопити та убити Ісуса. «Що хочете мені дати, і я видам Його вам?», цього навіть не сподівались усі зібрані. Та відваживши йому тридцять срібняків відпустили його. Здається все так просто, всього лише тридцять срібняків і вирішується проблема. Читаючи це місце в Святому Письмі напевно, що більшість із нас обурюється на такий вчинок апостола Юди. Та хотілось би тепер перевести свій погляд із зрадника Юди на кожного з нас. Апостол Юда вчинив поступок звичайно не добрий, більш того підлий та не моральний, та хотілось зараз, щоби і ми подивились на себе, таких «білих та пухнастих». Бо чомусь ми всі мовчимо зараз про свої гріхи. Та придивімось краще до свого сумління. Так,… Юда зрадив, але один раз, а ми дорогі в Христі ? Скільки ми з вами зраджуємо Ісуса кожного дня та години. Тому подивімось на себе і зробімо зараз одне із найбільших досліджень свого серця. Не залишаймо без уваги жодної думки та руху в нашому серці. Зовні не бачимо тих рухів, тому виглядає що ми не такі вже й погані. Але хто знає чи біля нашого серця не притаївся якийсь змій, що хоче погубити нас? Колись святий Макарій Єгипетський говорив : « не хвались ніяким ділами та подвигами. Але якщо ти зійшов у найбільшу глибину свого серця і убив змія, що там гніздився і постійно своїм ядом травив усі справи у твоєму житті, то створи належну подяку Господу». Під час співу стихир ми бачимо чим ще так спокусився Юда? Тим, що у домі Симона прокаженого одна жінка вилляла на голову Ісуса дороге миро, яке на думку апостола можна було б роздати бідним. Саме під спів цих стихир прославляється вчинок жінки, та навпаки показується падіння Юди.

Тепер по судімо, розважмо, чим ми кращі за Юду? Та зрадник Юда проти нас, дорогі в Христі, ще ангел, бо він зробив це лише один раз, а ми на відміну від нього це чинимо щоденно. Стараймось сьогоднішнім прикладом Святої Матері Церкви у цих богослужіннях, відійти від справ зрадника Юди, який своїм поцілунком видав Учителя, а згодом втратив надію на прощення та згубив свою безсмертну душу, а навпаки наслідуймо цю, євангельську жінку, яка дорогоцінним миром та слізьми перепрошувала Спасителя за свої вчинки, принісши у такий спосіб гідний плід покаяння, випросила собі прощення милостивого Владики Ісуса Христа. Амінь.»