Попри постійне «благословення» невеликого дощу після прочитаних молитов настоятель храму о.- мітрат Іван Репела побажав усім присутнім святкового настрою та запросив усіх на богослужіння Страсного тижня, а особливо на свято Христового Воскресіння, звертаючи увагу на велику чисельність присутніх, (а справді не було де і яблуку впасти), о. Іван просив, «щоб на Пасху нас було вдесятеро більше». Після слова настоятеля отці Тарас та Руслан поблагословили освячені галузки свяченою водою. Такий ж Чин освячення відбувся і після літургії о 12-й годині.

Під час літургії, яка служилась о 12 годині, сотрудник протоієрей Тарас Огар виголосив так науку :

« Свята Мати Церква у своїх богослужіннях, в 5-ту неділю Великого Посту, готує нас до сьогоднішньої події : «Шостий тиждень богоугодного посту охоче починаючи, принесімо, вірні, передсвяткову пісню квітної неділі Господеві, що в славі йде в Єрусалим, щоб силою Божества умертвити смерть. Тому побожно зготуймо йому знамена перемоги – вітки чеснот, співаючи Творцеві всіх : Осанна!», - 3-тя стихира на «Господи взиваю я». «Зготуймо йому знамена перемоги - вітки чеснот» - ось уже шостий тиждень ми усі з вами змагаємось у духовній боротьбі зі своїм тілом, силами зла, навколишнім світом. Кожен з нас напевно докладає багато зусиль, щоб побороти своїх супротивників, та дуже часто все ж ми міркуємо так як учні Ісуса Яків та Іван, коли вони просили Учителя про так звану послугу. Коли Господь говорить про Свої майбутні страждання, вони просять Його про зовсім земні речі.

Сьогодні відбувається Вхід в Єрусалим на добровільні страждання за нас усіх. Всі євангелісти описують цю євангельську подію. Слава про Його справи дуже швидко розповсюдилась по Витанії, де Він воскресив Лазаря та ці ж чутки знайшли свого слухача і в Єрусалимі.

Багато з людей ходили дивитись на Лазаря, чи він змінився, адже ж після 4-х днів у гробі тіло його почало розкладатися. Тому навіть на деяких іконах іконописці описуючи цю подію показують людей, які закривають ніс від запаху, який походив із гробу. Після почутого про воскресіння багато з людей хотіли Його супроводжувати. Всі вбачали у Ньому майбутнього царя, Його зустрічали як переможця, а це в країнах Сходу завжди робилось з великим торжеством.

Не так дружелюбно хотіли зустріти старійшина та законовчителі Ісуса. Навпаки попри те, що вони мали вже намір Його убити, вони хотіли і вбити Лазаря, бо саме через його воскресіння люди почали відходити від синагоги.

Та по іншому розумів це сам Христос. На той час в Єрусалим сходилась велика кількість людей, які готувались до Пасхи. Після почутого маса єврейського народу очікувала свого Месію – Спасителя світу. Учні ж мали, щодо цього входу свої плани, вони і надалі продовжували думати про те, що їхній Учитель прийде у славі, щоб там прославитись як земний цар, прийняти владу та престіл і царювати.

Ісус для входу в Єрусалим вибирає не урочистий вхід завойовника, а мирний. Віслюк (по євр. Хаморі) в давнину у Палестині був цінною домашньою твариною. Хоча Христос був Цар Юдейський, та йшов на ці страждання добровільно. Його Вхід в Єрусалим був лагідним та мирним, саме тому Христос наказує учням привести для Нього молодого віслюка, це і символізувало в такий спосіб тихий прихід Месії. Про цю подію було багато пророкувань у Старому Завіті. Так у пророка Захарії можемо читати « Радуйся, вельми дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде». – (Зах. 9.9)

Коли наближався до Єрусалиму Господь народ та апостоли ликували, зовсім по іншому сприймав це все Господь, євангелист Лука говорить, що Він плакав за цим містом Лк.19.41. Сльози Спасителя це докір усім нам. Він плаче за всіма нами. Вчора ми читаємо, що Ісус плакав за Лазарем, і він є живий, сьогодні за Єрусалимом, одночасно ці сльози Спасителя є для нас сльозами надії, значить ще не все втрачено, ми усі маємо надію, її нам дає Господь.

Святитель Миколай Сербський коментуючи це свято говорить, : « Єрусалим означає людську душу, а Вхід Господній до Єрусалиму означає входження Бога в душу. Безліч народу, у тісноті і тисняві радісно чекає і вітає Христа, це собою символізує благородні почуття і високі думки людини, того, хто радіє з пришестя Бога - свого Спасителя. Ватажки натовпів народу, що ненавидять Христа і прагнуть вбити Його, уособлюють собою низовинні бажання і приземлені думки, які беруть гору над благородною природою людської душі і пригнічують її. Тепер ця низинна природа людська повстає проти входження в душу Бога, бо воцаріння Бога в душі неодмінно знищить її.

Храм Єрусалимський символізує собою святе святих людської душі, якесь надзвичайно сокровенне місце, де Дух Святий і в самого великого грішника має крихітний притулок. Однак земні пристрасті і туди проникли, і низинна природа людська і його вжила для своїх поганих цілей.»

То ж дорогі в Христі «Зготуймо йому знамена перемоги – вітки чеснот», якими будемо Його зустрічати при Вході і в Небесний Єрусалим, дякуючи за все, що Господь робить для нас грішних. Амінь.»