В церкві св. влмч. Параскевії, мікрорайону  Опришівці 17 березня сотрудники   протоієрей Тарас Огар та священноієрей Руслан Бабій вдслужили Утренню з поклонами. Після богослужіння до вірних з словом звернувся о.Тарас Огар :

Дні Великого Посту – це час спасіння, час коли Божественне Слово знімає з наших очей пелену нашого гріха, час коли ми вступаємо в місце світла, особливого просвітлення, час нашого духовного діяння.

В минулих століттях під час Великого Посту міста і села немов вимирали. Закривались усі розважальні заклади, корчми. Було відчутно, що це є піст. Зараз сучасна людина є заангажована світом і тим, що є в ньому, тому про піст їй нагадують лише деякі богослужіння Святої Матері Церкви.

Преподобний Теодор Студит говорить , що піст є оновлення нашої душі. Ми всі маємо можливість змінитись, апостол Павло в ІІ посланні до Коринтян нам ці всі процеси пояснює «Хоч наша зовнішня людина занепадає, та наша внутрішня обновляється день у день» ІІ Кор. 4.16.

Сьогодні ми з вами немов би перенеслись в нашій молитві в часи, коли писав Святитель Андрій Критський цей покаянний канон. Вся церква разом з священнослужителями відчула дух молитви та покаяння.

Канон св. Андрія Критського називають шедевром духовного піснеспів’я. Він настільки впливає на свідомість кожного присутнього у храмі : силою устремління, багатством змісту та художністю форми. Святитель Андрій Критський укладаючи цей канон розумів глибоко психологію людини, стан її душі, тому, що підібрані ним стихири зображають стан того, хто приносить плід покаяння, що будь – хто слухаючи це напевно прилюдно б визнав, що це все говориться від його імені.

Священик під час читання канону від імені всіх присутніх декларує це покаяння. Ми повинні бути свідомими без покаяння нема спасіння! Тому якщо пригадуємо собі слова якими починає свою проповідь Хреститель Господній Іван : «Покайтеся, бо наблизилося Царство Боже». Преподобний Андрій немов відповідаючи на цей заклик починає свій Канон : « З чого я почну плакати, над учинками нещасного життя мого? Як же ж то я розпічну, Христе, теперішнє моє ридання? Але, як милосердний, дай мені сльози покаяння». В цьому каноні Святитель Критський подає нам приклади людських гріхопадінь, але також і як ці постаті вставали із свого упадку.

Свята Церква кличе нас віддати всі наші сили на те, щоб принести Господу Богу щирі сльози каяття у своїх гріхах, одержати благодать прощення і обновити своє серце. Матір Церква обіцяє нам радість і кличе нас до цієї радості та показує нам правдиву дорогу.

Звернімось і ми до великого учителя церкви св. Андрія Критського словами однієї із стихир цього богослужіння «Отче всехвальний, пастирю критський! Не переставай молитися за тих, які оспівують тебе, щоб визволитися від гніву, журби, тління і тяжких провин усім нам, що з вірою шануємо твою пам’ять.»