Пам’ять святих верховних апостолів Петра та Павла наша Церква вшановує 12 липня.  Вшанування святих апостолів почалось відразу ж по мученицькій смерті. Місце де вони були поховані мало велику пошану у перших християн.  У IV столітті святим рівноапостольним Констянтином Великим (+337) у Римі та Константинополі було поставлено пам’ятники на честь святих апостолів. Святкуючи пам’ять святих верховних апостолів Свята Церква прославляє духовну твердість Петра і розум Павла, оспівуючи їх в образі тих, що навертаються і виправляються.

Апостол Петро відрікся Господа і покаявся у своєму вчинку, апостол Павло спочатку з його життя довідуємось,  був гонителем  проповіді Христової, а потім отримавши Боже одкровення навертається. Кожен з них по своєму корився волі Божій, тому простеживши їхнє життя під час проповіді Слова Божого, бачимо воно в основному  базується на покорі. Смирення є тим цементом, що скріплює каміння християнських добродійств у стіну, на якій будується наше спасіння.  Ці два апостоли – два стовпи віри. Вони мали діаметрально протилежні характери. Петро натхнений простак, а Павло неперевершений оратор.

Петро (Симон)був рибаком і був покликаний Ісусом разом із своїм молодшим братом Андрієм. Ім’я Петро (Кифа) отримав від Ісуса, яке з єврейської перекладається як «камінь, скала». Не маючи освіти він був досить простим та щирим чоловіком. Він є свідком численних чудес Спасителя, які є описані в Євангелії. Його називають апостолом християнської надії. Саме він знаходить у собі силу визнати своє падіння та зраду, після чого покутує. Перед мученицькою смертю, вважаючи себе недостойним прийняти таку ж смерть як його Учитель, просить своїх мучителів розіп’яти головою вниз, бажаючи навіть на порозі смерті приклонити свою голову перед Христом.

Христос довіряє ап.Петру ключі від Царства Небесного, саме це призначення вказує на те, що Петру була вручена реальна влада та юридичні повноваження, тому цей уряд в теперішній час приймають наступники апостола Петра Римські Архієреї.

Навернення апостола Павла сталося за Божою волею, несподівано та в чудесний спосіб. До хрещення його звали Савлом, він був освіченим та ревним юдеєм, походив із фарисейської родини, мав римське громадянство. Вчився у відомого єврейського учителя Гамалиїла. Був переслідувачем християн та після навернення став апостолом Христовим. Господь допустив те, що із ревного гонителя - апостол Павло стає верховним апостолом. Щоб не впасти у гордість, зцілюючи тисячі людей та  воскрешаючи померлих,  він мав постійну хворобу, яка йому завжди  нагадувала про власну покору.

Звичайно, що добре є згадувати таких наставників, якими були верховні апостоли Петро і Павло, чия Богом натхнена проповідь навертала тисячі, заставляла мовчати розумних і сильних світу цього. Але хтось скаже, щасливі ті що бачили святих апостолів, чули їхні науки, і нещасливі ми, бо про це  дізнаємось тільки із залишених нам спогадів. Та все ж, якщо вникнути у ці справи глибше, а коли це все ще і не стосується нас, тоді і справді все виглядає ідеально. Але хіба на мить задумаймося, якщо апостоли Петро чи Павло бачачи невірність нашого серця перед Богом сказали слова, які не дуже би ми хотіли й почути, чи ми би їх не переслідували, як їхні сучасники, що чули слова правди на свою адресу. Згадаймо, що і юдеї, які розіп’яли Ісуса та гнали апостолів, яких Христос  послав, говорили  : «якщо б ми жили у дні отців наших, не стали спільниками в пролитті крові пророків», так і люди, що переслідували та били посланців Божих «думали, що службу приносять Богові». То сміливо можемо сказати про те, хіба це не є справа любові, милосердя Божого до сучасної людини, щодо наших немочей  та недосконалостей, бо про цих великих святих ми маємо можливість читати, на відстані віків, а їхній справедливий гнів не нищить заслужено нас.

Просімо святих молитов верховних  апостолів Петра і Павла, щоби вони випросили для нас тих ласк, які потребуємо  для спасіння наших безсмертних душ. Амінь.

Протоієрей Тарас Огар.