У  минулу п’ятницю в наших календарях ми бачимо, що Українська Греко-Католицька Церква вшановує велику Любов Ісуса Христа – свято Христа Чоловіколюбця.  Спочатку це свято, подібно як і Свято Євхаристії  мало поширення тільки в  Римо-Католицькій Церкві. Культ Серця Христового з часом поширився і в нашій Східній Церкві, богослужіння якої відзначаються глибоким почитанням Божої Любові і Милосердя. Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький, великий знавець і любитель Східного обряду, не вважав що почитання Божої Любові у виді Пресвятого Серця Христового може бути незгідне з духом і практикою нашого обряду, тому його ревно відзначав, а 20-го грудня 1940 року Львівський Архиєпархіальний Собор у своїх рішеннях поручає священикам щороку в третю неділю по Зісланні Святого Духа після Святої Літургії, відчитувати акт посвяти Христовому Серцю, та посвячує йому цілу Львівську Архиєпархію. Згодом це свято дуже поширилось і в інших єпархіях нашої Церкви на теренах Західної України. Празник Серця Христового прийняли згодом також і інші Східні Католицькі Церкви : сирійці, мароніти, халдейці, вірмени, мелхіти та італо-греки. Реформа наших богослужбових книг, проведена Апостольською Столицею у 1940 році, визначила офіційну назву цього свята: «Празник найсолодшого Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Чоловіколюбця.» Богослужбові тексти та акафіст з нагоди празника уклав літургіст  викладач Львівської семінарії - о. Ісидор Дольницький.

Скільки у Святому Письмі ми можемо виявити  досить багато проявів цієї любові до людини зі сторони Спасителя. Все це згадати і перерахувати для нас є заважко.  У надвечір’я цього свята у стихирах вечірньої є такі слова : «Що такого доброго в нас є Ісусе, задля чого ти так дуже полюбив нас? Невже тіло, яке ми віддали в неволю смерти та позбавили первісної краси? Чи розум, що його ми затьмарили незнанням? Чи правда від якої ми відпали?» Важко є відповісти на це запитання напевно кожному з нас. Тому Новий Завіт  дає нам відповідь, про це можна прочитати в уривку праці апостола Івана : « Бог так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав…» Ів.3.16, коротке Євангеліє цього свята показує з якої причини Милостивий Господь робить це для нас. Велика та безмежна любов Ісуса дає надію кожному, хто прибігає до Нього, Його ціле земне життя було доказом цієї любові. Це Він з любові до нас народився в убогій стаєнці, протягом 3-х років Своєї проповіді Доброї Новини говорив це Своїми вчинками, це Його ховають в чужому гробі. Показуючи Свою безпристрасність до всього у світі, свідчить тим Свою любов до людини. Апостол Павло у листі до громади, що в Ефесі пише, що  любов Ісуса до нас не можна виміряти ні за якими одиницями, величинами : «широту, довжину, висоту і глибину Христової любови, яка перевищує всяке уявлення» Еф. 3.14-19   Під час наших богослужінь ми досить часто чуємо як священнослужителі виголошують : «…бо Ти благий і Чоловіколюбець», вказуючи на це так незрозуміле нам слово «чоловіколюбець» Свята Мати Церква хоче показати наскільки сильно Господь полюбив людину, підтвердженням цього будуть слова св.апостола Івана Богослова : «полюбивши своїх, що в світі, полюбив їх до кінця.»Ів.13,1.

Просімо нашого Спасителя, щоби Його безмежна любов торкнулась і нашого серця, після чого ми б усі запалали вогнем Божої Любові і цим попалили усі свої пристрасті та очистили свої серця. Амінь