Встановлення цього посту можна віднести ще до апостольських часів. В одній із апостольських постанов про встановлення говориться так : «Після п’ятидесятниці святкуйте один тиждень, а потім постіться; бо справедливо буде коли ми будемо святкувати після прийняття від Бога дарів, а згодом поститись для облегшення нашої плоті.»

Особливо цей піст закріпився у практиці Церкви після того, як було побудовані Церкви на пам’ять святих верховних апостолів Петра і Павла. Благословення та посвячення церкви в Константинополі відбулось в день пам’яті апостолів 12 липня (по новому стилю), від цього часу цей день стали урочисто вшановувати святих апостолів і на заході і на сході. Від давніх часів існує звичай готуватись до цього свята постом і молитвою. Початок посту залежить від святкування Пасхи, тому тривалість його кожного року є різна, від 6 неділь до одної та одного дня.

З IV століття є кілька свідчень отців церкви про заснування цього посту.

Святий Атанасій Великий, описуючи імператору Констанцію наслідки переслідування, які були спричиненні аріанами християнам, говорив : «Народ, який постився в неділю, що була наступною після П’ятидесятниці, відійшов для молитви на кладовище.»

Цей піст називають літнім, апостольським, а раніше він був постом П’ятидесятниці. В народі Петрів піст звали зовсім просто « петрівка» або «петрівка –голодівка», бо на початку літа врожаю залишалось все мнеше і менші, а до другого було ще довго.

Свята Церква нас заохочує до цього посту ставлячи за приклад святих апостолів, які прийнявши Святого Духа в день П’ятидесятниці, в пості та молитві готувались до проповіді Євангелії по всьому світу. Про це свідчить нам Діяння Святих Апостолів : «Тоді вони попостивши й помолившись, поклали на них руки і відпустили». Дії. 13.3

Дух Святий, Який зійшов на апостолів замість Синайського Закону дає новий Сіонський, не на скрижалях кам’яних, але скрижалях людського серця. 2 Кор. 3.3. Замість Синайського закону наступила благодать Святого Духа, яка подає сили до виконання Закону Божого, що дає оправдання не по ділам, але по благодаті.

Ми не постимось в П’ятидесятницю, бо з нами перебував Господь. Не постимось чому? Тому, що Сам Господь сказав : «Чи можна примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними?» Лк.5.33. Спілкування з Господом є немов тою їжею для кожного християнина. Під час П’ятидесятниці ми живимось Господом, Який з нами спілкується.

«Після довгих святкувань празника П’ятидесятниці піст просто необхідний, щоби подвигом посту очистити наші думки і стати достойними дарів Святого Духа»,- так говорить св.Лев Великий. За великим святом в якому Дух Святий освятив Своїм зішестям, за звичай після цього буває піст, який встановлений для лікування душ і тіл, а тому потрібно до нього належно приготуватись. Святий Лев Римський пише : «Із апостольських правил, учителі церкви під натхненням Святого Духа, постановили, щоби усі подвиги починати з посту.» Це вони робили через те, що заповіді Божі можна добре виконувати тоді, коли воїни Христові охороняються від всіх спокус гріха святим утриманням.

Блаженний Симеон Фессалаконійський про піст цей говорить, що він встановлений на честь апостолів, бо через них ми отримали багато благ і вони для нас стали учителями та наставниками посту, послуху та утримання. Та згідно із апостольськими постановами, які уклав Климент, після Зіслання Святого Духа одну неділю торжествуємо, а потім із наступної вшановуємо честь та пам’ять апостолів».

Антіохійський патріарх Теодор Вальсамон ( жив у 12 столітті) говорить : «За сім днів і більше до свята Петра і Павла усі вірні та монахи повинні були поститись, а тих, що не постили відлучали від спілкування із християнами».