«Вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити» Еф. 4.10. Сьогодні ми з вами святкуємо одне з дванадесятих празників – Вознесіння Господнє. Небо на яке вознісся Господь, звичайно не є те зоряне небо, яка ми оглядаємо кожного вечора, воно також не є тим безкінечним світовим простором з романів про зоряні війни, але це є вище Небо – місце вічного перебування Предвічного Бога. Апостол Павло навчаючи ефесян пояснює це іншим терміном ніж ми сьогодні називаємо це свято. Хоча це справа богословів вияснювати значення слова вийшов та вознесіння та все ж слово апостола згадане на початку суттєво доповнює значення сьогоднішнього празника. Бо як згадується апостолом Павлом слово вийшов, також означає те, що спочатку зійшов у найнижчі глибини (Еф.4.9). Причиною того, було наповнити все собою  і небо , і землю. Стати Главою неба (див.Еф.1.21) та земної Церкви, яку встановив великою жертвою Свого життя. Знаємо, що перед тим як відійти до Отця, Ісус установлює Святі Тайни, Церкві дає певний устрій, мету та завдання.

Вознісшись на Небо і сівши праворуч Отця – показує тим, які не хотіли повірити в Його Божественне походження, що Він, як Син Божий і раніше мав цю повноту влади єдину з Отцем.

Напевно, кожен з нас у своєму серці думає все таки шкода, що Господь вознісся і залишив нас.  «Якщо би ви Мене справді любили ви б раділи» Ів.14.28. Слова  Спасителя адресовані усім нам, бо бачимо апостоли повертаючись з Єлеонської гори раділи. Радість апостолів та учнів-послідовників насправді було великою, звичайно більша ніж наша. Вони розуміли перш за все велич Того з Ким вони спілкувались, бачили численні оздоровлення, чуда і т.д.. Ісус називав їх друзями, навчав тих речей, які пізніше їм пригодяться в житті і апостоли це дуже цінили. Він показав, що служіння своєму ближньому, ось основний пріоритет на якому має базуватись  дружба і в чому проявляється першість між рівними. Провідною ідеєю Вознесіння – полягає в тому, щоб там у Небі приготувати нам місце, а також важливо на це наголосити, що як правдиві послідовники Євангелії  Ісуса Христа ми можемо сподіватись на те, що Господь і нас там очікує ! Тому, що усі ми, вся наша парафіяльна спільнота є правдивими послідовниками і хотілось щоби це було не на словах, але й наших ділах.

Святий Іван Золотоустий пояснюючи свято Вознесіння говорить дуже цікаву думку. З подивом дивимось, що в самій глибині тайни Пресвятої Трійці знаходиться Людина! Святитель Золотоустий вказує на Сина Божого, що хоча Він має таке походження, Він усім нам близький та рідний через Свою людську природу.    Ісус прийшов у світ цей прийнявши тіло людини, щоб спасти її та весь людський рід, і як людина возсходить на Небо, щоби сісти праворуч Отця в оточенні високих ангельських чинів.  Звідси бачимо наступне, якою великою є гідність людини, яку Творець Господь Бог приготував. Важко нам до кінця зрозуміти, піднятись до  тих висот теології, але наша віра – вище наших знань, вона є всесильна, там де знання безсилі.

Святий Григорій Богослов говорить: «Спасителю не потрібна була колісниця, а ні допомога ангелів, бо Творець Своєю Божественною силою Сам вознісся на небо. Повернувся туди де був від віку.» подібно говорить святий Іван Золотоустий : « Не при допомозі когось, чи якогось ведучого вознісся, але Сам пішов цією дорогою.»

Свято Вознесіння Господнього вказує нам, що людина за посередництвом другої особи Пресвятої Трійці - Сина Божого, придбала можливість бути завжди з Богом, завдяки тому, що Ісус Христос показав нам цей шлях, йдучи попереду нас та готуючи нам місце в Небесній Обителі.

Просімо, щоб Милостивий Господь допоміг нам перейти всі труднощі та достойно перенести всі випробовування на нашому життєвій дорозі та колись з’єднатися в Небі з усіма небожителями та прославляти разом з ними Творця світу. Амінь.