Сьогодні настав той особливий час, коли ми усі разом будемо молитись до Пресвятої Діви Марії, дякуючи за чисельну допомогу, отримані ласки, за Її постійну опіку над усіма нами. Місяць травень є посвячений Пресвятій Богородиці. Завжди приємно бачити коли наші святині під час маївок є переповнені, коли присутні є діти, молодь.Першу Маївку у цьому році у нашій церкві відслужив протоієрей Тарас Огар. Після якої виголосив проповідь.

"Хотів би вам розповісти одну досить цікаву історію. Вона безпосередньо нам покаже наскільки Пресвята Богородиця нас усіх любить.

Перенесімось зараз думками у США. Там собі проживала одна середнього достатку сім’я, яка дотримувалась своїх традицій. В чому полягали ці традиції? Ця родина з діда прадіда була вихована в англіканській церкві. Кожної неділі вони завжди поспішали до своєї святині. Там мали можливість слухати проповіді свого духовного наставника о. Джеймса, який був справді знавцем широкого кругу наук, а також говорив багатьма мовами і досить добре знав давньогрецьку мову. Із слів головної героїні  ці повчання досить часто були настільки переконливими, що наша героїня неодноразово витирала сльози із своїх очей.  У побуті о. Джеймс був завжди відкритий, неодноразово був у домі героїні. Одною можливо хибою цього англіканського проповідника було те, що полюбляв критикувати інші релігії, секти.  Не залишав поза увагою і традиційні церкви. Так одного разу, коли зайшла мова про Католицьку Церкву о. Джеймс дозволив собі перед своїми вірними багато критики, а коли згадали за Православну Церкву наш англіканський пастор сказав наступне : «Це найбільш фанатично настроєне відхилення від Вселенської церкви, яка має масу помилок та забобонів. Вони для прикладу поклоняються святим, їхнім зображенням, їхнім останкам( напевно мова йде про мощі) та навіть їхнім речам.»

Одного разу після такої розмови наша героїня поверталась до свого дому. Щаслива, летіла немов на крилах, і не почула як інші перехожі звертали їй увагу на важку драбину, яка ось - ось мала упасти. Дівчина не звернула свою увагу на падаючу драбину і та впала простісінько на неї. Сильний удар по голові , шок і нарікання від такого повороту долі.

Та здається все  загоїлось за якийсь час, вона повернулась до нормального життя. Неділя …. Традиційно вона йшла по дорозі до церкви та раптом на подвір’ї  вона відчуває як все змінюється на очах. Будова церкви змінила свій звиклий колір, дерева по дивному одягнули не звичайні вбрання. В  її очах різко потемніло, закрутилась голова. Вона впала і батьки на таксі відвезли додому... Вдома стало їй краще, а увечері приймала о. Джеймса та церковного старосту. Та після їх відвідин вночі наша героїня скаржилась на задуху, тому вже з ранку вирішили проконсультуватись у фахівців. По дорозі в лікарню вона втратила свідомість….

Прийшла до свідомості вже в палаті. Згодом пролунав жорстокий вирок офіційної медицини – епілепсія. Життя цієї молодої особи проходило тепер від припадку до припадку, а поза цим сум, страх та злоба. Лікування медикаментами не було ефективним, знайомі співчували їй, вона чуючи такі розмови виходила з рівноваги і сварилась з ними.

Ніч вона дуже погано переносила, а одного разу їй приснилась одна жінка, яка чомусь дуже схожою була до Богородиці. Саме від Неї наша героїня почула слова : « Поклонись моєму поясу і будеш здоровою». Після такого звернення вона дзвонить до о. Джеймса і говорить про почуте. Та з просоння  о. Джеймс говорить : «Це все маячня»,  за певний час сон повторюється, тоді розчарована відповіддю духівника , дівчина телефонує своєму лікарю. Професор психології так коментує це : «Не журіться. Гострий параной  це цілком нормально при вашій хворобі». Та сон повторився втретє! Тоді наша героїня наполягала віднайти цей Пояс за будь-яку ціну. Отець Джеймс із жалості  вирішив допомогти : « Хіба ви не хочете нормально лікуватись? Попробуємо розвіяти вашу ілюзію – вилікуватись від простого матеріального предмета».

В місті вони досить швидко знайшли православну сім’ю, з якими жила 99 літня пані, що була родом з Греції. Ось вона і повідомила проте, що Пояс цей знаходиться на горі Афон ( Греція) у Ватопедському монастирі.  Після чого о. Джеймс всіх поінформував про традиції цього острову Афон, а саме проте, що на нього не пускають жінок і ця традиція має досить вже довгу історію, яка сягає півтора тисячі років. Після почутого дівчина ледь не втратила свідомість. Та за якусь мить 99 літня гречанка згадала ще якусь інформацію стосовно Поясу Діви Марії і щось написала на листку та вони ледь розібрали почерк майже столітньої жінки : «Російський монастир в Джорданвіллі». Отець Джеймс каже, що це до 3-х годин їзди звідси і вони сіли в авто і поїхали в цей монастир.

При вході в монастир їх зустріла велика дзвіниця, на яку звернув відразу о. Джеймс і знову висловився про дзвони, як щось на кшталт архаїчного і зараз непотрібного. Та наша героїня не звертала на ці слова вже уваги, а серце в її грудях все голосніше стукало. У неї була тільки одна думка. Чи тут вона отримає зцілення? З воріт назустріч їм вийшов молодий монах в чорній скуфії і досить таки не чистому сірому підряснику. Гості привітались і о. Джеймс відразу ж спитав : «Чи у вас є Пояс Богородиці?»  Монах похитав головою і дівчина знову ледь не втратила свідомість. «Не Пояс, а частинка його, точніше лишень одна ниточка з давнього сирійського монастиря. Ходіть за мною», - сказав монах. Краса цього храму відразу вразила нашу героїню. До неї із стін храму промовляли святі та всі небожителі : «Ласкаво просимо!». Адже це Божий дім. Це Рай! Рай та його мешканці. Монах їм каже : «Ось це що ви шукаєте», і залишив їх. Вони побачили маленьку ікону Божої Матері та дуже маленьку  ниточку…

«Ну як заспокоїлась? Поїдемо лікуватись?», - запитав її о. Джеймс коли вони сіли в машину, але вона вже не чула його і знову втратила свідомість, та вже не через свої припадки, але занурилась у глибокий сон…

Повернувшись додому вона знову була у лікарні, а духовний наставник часто провідував її.  Лікар розводив руками та казав, що сталось чудо, вона цілком здорова і без потреби він відправив її у санаторій.

Після санаторію наша героїня стала прихожанкою Покровського Храму свого рідного міста, а за якийсь час прийшла у свою колишню церкву, щоби подякувати о. Джеймсу за його постійну увагу та підтримку. Та на жаль у церкві його вже не було, а знайомі їй сказали, що він пішов у монастир.

Пройшло трохи часу вона відвідала цю обитель і попросила знайти о. Джеймса, та хтось з братів сказав, що в них нема такого, а є ієромонах Яків, що викладає в їхній семінарії давньогрецьку мову. Піду його вам закличу….».

Ось така не видумана історія навернення протестанта, який дає нам приклад та заохочення у нашому житті.

Просімо Пресвяту Діву Марію, щоби Вона за своїми молитвами до нашого Спасителя,  а свого Сина випросила багато ласк, а головно щасливу вічність."