Ще минулої неділі перед Богоявленням святий Іван Хреститель закликав усіх до покаяння. Це покаяння мало служити підготовкою до зустрічі з Месією, про Якого він проповідував. Святий Предтеча закликав : «Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки його».Мт.3.3  Знаємо що ці стежки, дорога не є матеріальними, мова йде про дорогу до людського серця, в якому ми маємо зустрітись із своїм Небесним владикою. У своїх проповідях Предтеча Господній відповідав на численні питання євреїв, які приходили хреститись, але на жаль цю інформацію нам не передають євангелисти.

У своїй проповіді Господній Предтеча зосередив увагу на покаяння. З науки Церкви знаємо, що покаяння допомагає нам наблизитись до Господа. Воно починається тоді, коли після довшого періоду блукання нашого розуму та почуттів, ми вирішуємо стати перед Господом лице в лице, змінити свій спосіб життя. «Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство» Мт.3.2 - ці слова Хрестителя стають нам зрозумілими після його науки, в якій він повчає, що Царство Боже це не є якесь певне місце, а це стан душі. Коли любов, яка є в наших серцях запалює все навколо нас ми розуміємо, що є тоді правдиве життя в повноті і радості.
Сьогодні Євангеліє розповідає нам, що Христос довідавшись про ув’язнення Івана, починає свою проповідь. Цікаво, що коли проповідував Хреститель, ми не чуємо в Євангелії, щоб Ісус проповідував. Публічне життя Ісуса починається з того, що Він змінює своє помешкання, переходить жити в інше місце. Це місце називають темрявою, від того час усе це місце просвічується Сонцем – Правди. Свою проповідь наш Спаситель починає словами, лейтмотив, яких ми чули в проповіді Хрестителя : «Покайтесь, бо Небесне Царство близько»Мт.4.17. До якого покаяння нас кличе Господь? Більшість із нас не розуміють цих слів Спасителя. Для чого потрібно нам ще каятись? Хіба ми цього не зробили, як прийшли до Церкви? Чому це виявилось таке покаяння не дієвим? Відповідь тут є одна. Ми не до кінця виконуємо те, що пообіцяли Богові. Всі ми по сповіді обіцяємо поправитись, але наскільки часу нас стає перебувати у стані освячуючої ласки? Тому покаяння ніколи не може бути закінчено. Бо сенс життя християнина в тому, про що говорить Господь: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне»! (Мф.4: 17) Апостол Петро має дуже влучні з цього приводу слова : « пес вернувся до своєї блювотини, або свиня вимита валяється в багні» ІІ Пет.2.22
Покаяння - це не якийсь надприродний або надсильний акт, який потрібно зробити для чогось: наприклад, для того, щоб від Бога чогось досягти. Це не покаяння, це торгівля! Ми з Богом просто торгуємося: «Я Тобі покаюся, а Ти мені - щоб я добре жив!» Яке це покаяння? Покаяння - це спосіб життя. Спосіб життя, який ми відкинули давним-давно і в цьому сенсі уподібнилися древнім юдеям. За що зненавиділи юдеї Господа і гнали Його завжди? За те, що Він закликав їх до покаяння. «Яке покаяння? Ми Богом вибраний народ, ми люди вищого сорту, інші - не рівня нам! У чому нам каятися? Ми Месію чекаємо. Ми святі!» Сьогодні ми маємо багато таких вірних, що кожної неділя і свята є в церкві, але коли вкажеш котромусь серед цієї категорії на якийсь гріх чи звичку, то відчуваєш спротив, бунт. Люди не готові до глибокого покаяння, для того щоб викорінити цей гріх.
Покаяння полягає перед усім у тому, щоб нам обернутися до Бога; це переворот в житті, це момент, коли, проживши, може бути, довгий час на віддалі від Бога, дивлячись на всі боки тільки щоб Його не побачити, тільки щоб не зустрітися очима з Його поглядом, ми раптом розуміємо, що тільки в Ньому ми можемо отримати ту повноту, яку шукаємо. І це не означає, що все інше відійде, що іншого не буде, Господь, Який нам сказав: Шукайте перш за все Царства Божого, додає: все інше додасться вам. І ось до якого покаяння нас кличе Господь: нам слід розуміти, що Царство Боже, Царство любові ось тут, що не треба чекати, коли воно прийде, що воно тут, якщо тільки ми захочемо до нього приєднатися. Але для цього треба йти до Бога, треба жити перед Його очима, треба дивитися Йому в обличчя. І тоді від Нього ми можемо навчитися тієї любові, від якої виростає Царство Боже на землі.
Отже Шукаймо перш за все Царства Божого, : а все інше додасться вам. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар