Весь християнський світ 28 серпня світло звершує пам’ять переставлення Божої Матері. Хоча на перший погляд подія, яку святкуємо виглядає сумною тому, що ми зустрічаємось із смертю та все ж свята Церква одягнена в ризи торжества, радіє та ликує і всіх нас запрошує до цієї радості.

Напевно всім видається дивним те, чому в день Успіння Божої Матері ми повинні радіти? Вже саме пояснення слова «успіння» показує нам, що смерть Божої Матері була незвичною. Успіння це погруження в сон, смерть як сон, коли така Божа милість дається праведним та чистим душам. Не можемо пригадати когось, хто мав би життя так переповнене любов’ю до Бога, як мала Діва Марія. Сьогоднішнє свято настільки велике, що з смутком переставлення Пресвятої Богородиці є присутня радість про Її воскресіння та вихід на небо.

За кілька днів до успіння Пресвята Діва отримала від Архангела Гавриїла вістку про Її перехід з цього земного життя. Завжди сповнена віри в майбутнє життя, Вона приймає цю вістку не зі страхом і печаллю, а навпаки з почуттям радості і великої вдячності Богу. При зустрічі Архангел Гавриїл тримав пальмову гілку, яку передав Марії. Ця пальмова гілка є символом перемоги, а Марія єдиною з людей Яка зберегла всецілу чистоту душі і серця, Вона своїм життям ніколи не зраджувала Богу, а ні думкою, а ні навіть найменшим рухом свого серця.

Переглядаючи події пов’язані з життям Богородиці хотілось би виділити Її покору та простоту. Вістка про перехід Діви Марії переповнила серця апостолів, та за якийсь час їх сльози змінились радістю, смуток – ликуванням. Смерть – давній страх всіх синів і дочок людських у переставленні Богородиці преобразилась у світлий празник безсмертя.

Апостоли записали все земне життя Пресвятої Богородиці, а також з Її слів дитячі та юнацькі роки життя Ісуса. Церковний історик Никифор Калліст докладно виклав передання про всі обставини життя Марії, а головно те, що стосувалось Її славного Успіння. Передання базується на свідченнях священномученика Діонісія Аеропагіта та творах єпископа Сардійського Мелітона, які були складенні у ІІ столітті.

Розважаючи над подіями цього празника бачимо, що в цей день вже не учень розп’ятого Ісуса приймає в свій малий будинок осиротівшу Матір, але вже Сам Господь Ісус, що царює на небесах приймає Преблагословенну Матір Свою в багату обитель дому Отця Свого, в блаженне споглядання і причастя слави, яку Він має в Отця ще від часу створення світу.

Тепер не одного учня дає Їй замість Себе, щоб Вона була заспокоєна синівським служінням, але всіх учнів Своїх, всіх віруючих - щоб ми всі користувались Її материнською опікою. Відходячи в Небесну Церкву Вона чудесно збирає апостолів, які були розсіяні по всій землі, чим дає знак, що Її союз з віруючими на землі не тільки не переривається, але стає ще міцнішим, більшим та діяльнішим. Тому, що живуча в Ній благодать, яка певний час зі смирення була прихованою, сьогодні відкривається біля Її гробу і наповнює Вселенську Церкву Її славою, в чому сповнюється сказане «від нині ублажатимуть мене всі роди».Лк.1.48

Пресвята Владичице Богородице, Ти по своїм чеснім успенні стоїш перед самим престолом Вседержителя, випроси у Сина Свого нехай подасть нам живучим на землі силу і кріпость так гаряче шукати неба, як це робила Ти, та нехай сподобить нас тихої християнської кончини, а по переставленні обдарує нас насолоджуватись тими ласками, якими Ти користаєш у Царстві Небеснім. Амінь.

Протоієрей Тарас Огар.