Свята Церква, як добра мати, готує своїх дітей до вступу в подвиг тривалого і строго Великого Посту. Подаючи сьогодні нам це повчання вказує на поведінку у храмі двох чоловіків. Ця євангельська притча повчає, які є наслідки людської гордості і марнославства, те що вони є початком гріха та відходу від Господа, а також як покора та освідомлення своєї гріховності стають початком навернення до Бога та істини. Важливо для всіх нас, дорогі в Христі, зібратись усіма думками та розважити в своєму серці про висновок, який робимо в кінці прослуханої сьогодні євангельської притчі, якою нас заохочує Церква, щоби ми зробивши його для себе могли твердо ступати дорогою спасіння, протягом Великого Посту, який буде тривати майже сорок днів, бо від доброго початку залежить успіх цілої справи.

На збирачів податків - митарів - більшість юдеїв дивилося з ненавистю, як на зрадників народу, що прислужували римським завойовникам, хижих і безчесних. Саме ходове юдейське словосполучення «митарі і грішники» показує, що заняття митаря вважалося не тільки негідним, але ганебним. У цій думці, в загальному була частина правди: майже всі митники, постійно займаючись збором грошей, робилися корисливими, прагнули до особистої наживи і брали з людей з надлишком. Недарма святий Іоанн Предтеча говорив, митарям, коли вони до нього приходили хреститися : «Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть». Лк. 3. 13.
Наш євангельський герой Закхей, був одним із митарів міста Єрихон. Він міг вважати себе подвійно скривдженим долею. Він не тільки належав до ненависного стану, а й мав фізичний недолік - був малого росту.

Минулої неділі наша парафія приймала гостей із смт. Оброшино Львівської області хорову капелу «Галичани». Наші гості приймали участь у ІІ Різдвяному фестивалі «Коляда на Майзлях». В неділю 22 cічня хорова капела«Галичани» взяла участь у І-й літургії, своїм співом вони зачарували наших парафіян. Після літургії зусиллями наших «Матерів в молитві» в нашому Катихетичному центрі був приготовлений для гостей сніданок. Після якого вони відвідали могилу видатного композитора Дениса Січинського та знайомились з нашим містом.

Ще минулої неділі перед Богоявленням святий Іван Хреститель закликав усіх до покаяння. Це покаяння мало служити підготовкою до зустрічі з Месією, про Якого він проповідував. Святий Предтеча закликав : «Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки його».Мт.3.3  Знаємо що ці стежки, дорога не є матеріальними, мова йде про дорогу до людського серця, в якому ми маємо зустрітись із своїм Небесним владикою. У своїх проповідях Предтеча Господній відповідав на численні питання євреїв, які приходили хреститись, але на жаль цю інформацію нам не передають євангелисти.

Знову радіємо з безмірної доброти та Божої премудрості, що в чудесний спосіб у водах ріки Йордан, влаштувала для нас через занурення в них плоттю Господа Слави, освячення води, і в такий спосіб Господь Бог подає нам образ і спосіб таємничого оновлення людини. Хрещення та Богоявлення відбувається в один час все це є неописана премудрість і таємниця Божа, яку можна тільки вірою сприймати і розуміти, а не близькозорим та затьмареним людськими страстями розумом .
Свята Церква повчаючи нас про тайну святого Хрещення Господа Ісуса Христа говорить, що Спаситель хрестившись в Йорданських водах потопив людський гріх Своєю безмірною праведністю, освятив воду на всі часи і дав їй силу освячення. Тим самим відкрив нам Небо, що було закрите гріхопадінням Адама і послав на землю Духа Святого. Святий Амвросій Медіоланський з цього приводу повчає : « Христос охрещується не для того, щоб омитися водою, але для того, щоб Самому освятити воду і зануренням Своїм в потоках води очистити їх».

Усе наше життя поруч з нами велика святиня - свята вода (по-грецьки «аґіасма» - «святиня»).
Освячена вода є образ благодаті Божої: вона очищає віруючих людей від духовної скверни, освячує і зміцнює їх до подвигу спасіння в Бозі.
Ми вперше занурюємося в неї в Хрещенні, коли при прийнятті цього таїнства тричі буваємо погружені в купіль, наповнену святою водою. Свята вода у таїнстві Хрещення омиває гріховні нечистоти людини, оновлює і відроджує її в нове життя у Христі.
Свята вода обов'язково присутня при освяченні храмів і всіх предметів, що вживаються в богослужінні, при освяченні житлових будинків, будівель, будь-якого побутового предмету. Нас окроплюють свяченою водою на хресних ходах, при молебнях.
У день Богоявлення кожний православний християнин несе додому сосуд зі святою водою, дбайливо зберігає її як найбільшу святиню, з молитвою причащаючись святою водою в хворобах і всякої немочі.

Святий апостол і євангелист Марко своє Євангеліє починає з розповіді про останнього з пророків Господнього Предтечу Івана Хрестителя. У перших рядках своєї благовісті ап..Марко вказує нам на особу яка своєю проповіддю та подвигом приготувала прихід Месії. Чому кажемо що подвигом і проповіддю? Пригадаймо час коли Господь Ісус Христос прийшов у цей світ. Єврейська старшина накладає на простий люд «непосильні тягарі», тобто Закон який отримали євреї від Бога, виконується позірно, втрачається його дух, а натомість виступає сухе виконання « букви» Закону. Господь справедливо говорить про євреїв : «Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене;»Мк.7.6 Тому стає нам зрозуміле покликання Івана Хрестителя, бо проповідувати в такому середовищі справді – подвиг. Проповідь про Месію викликає велике незадоволення серед духовенства єврейського народу, який не хотів змін чи реформ. Те положення в суспільстві, що на той час мали фарисеї та книжники цілковито їх влаштовувало, а тому вони не були готові щось змінювати. З недовірою зустріли вони заклики Предтечі про покаяння.

До початку своєї земної проповіді про Царство Небесне Господь наш Ісус Христос, як чоловік що вийшов плоттю з роду Авраама, пройшов усі старозавітні обрядові ритуали, чим ще раз підтверджує майбутні Свої слова, які Він озвучить пізніше перед Своїми учнями : « Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити.»Мт.5:17.
Що вартувала капля крові, пролита Богомладенцем при обрізанні, в порівнянню з кров’ю, що витекла від удару з серця Розіп’ятого Ісуса ? Спаситель прийшов у цей світ, щоби принести свою Жертву заради спасіння людей. Дорогою до цього подвигу Він не знехтував малим подвигом, який приписував Старий Завіт. Ісус не розірвав зв’язку з давнім Одкровенням, бо майбутнє може вийти тільки з минулого. Старий Завіт був тою необхідною ланкою приготування людства до прийняття Нового Завіту, що насичений Божої любов’ю

«Усі мученики прославляються і подвиги праведників усюди є предметом подиву, але на згадку про найславніший подвиг первомученика Степана навіть німий язик починає його хвалити», -такими словами святий Йоан Золотоустий проповідує у день пам’яті цього святого апостола та архідиякона, « кого не спонукає до похвали блаженний Степан? Він уже ім'ям, (з грецької "стефанос" означає вінець) вказує на свої заслуги. Ім'я свідчить, що він уже одержав честь перемоги! Ім'я мученика говорить про боротьбу, перемогу і честь!». Мученицька смерть святого Степана дійсно незвичайна, але незвичайний також і культ, який він має у Христовій Церкві від апостольських часів.Сьогодні в день його пам’яті ми з вами пригадаємо подвиг першомученика Степана. Діяння апостольські кажуть про нього, що він був : «муж, повний віри і Святого Духа... повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі» (Дії апост.6, 5 і 8). Святий Степан не був один із дванадцятьох, але належав до сімдесяти апостолів, які помагали в проповіді Ісусові.
Свята Церква прославляючи святого Степана у своїх богослуженнях, дає йому потрійний титул, називаючи його апостолом, первомучеником і архідияконом.

7 січня 2011 року, у день величного і радісного празника Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, у храмі св.влмч.Параскевії (мікрорайон Опришівці),відбулись різдвяні богослужіння.
Вони почались о 7.00 год. Великим Повечір’ям, після якого було відслужено Божественну Літургію. Очолив різдвяні богослужіння митрофорний протопресвітер Іван Репела, йому співслужили сотрудники протоієрей Тарас Огар та священноієрей Руслан Бабій. По завершенні Літургії о.Іван Репела зачитав Різдвяне привітання Високопреосвященного архієпископа та митрополита Кир Володимира(Війтишина). Після численних привітань з нагоди Різдвяних Свят відбулося мировання.