Skip to content

 

Мощі в церкві св. Параскеви.
Вівторок, 11 вересня 2012   |  Написав Дмитро

Мощі святої великомучениці Параскеви

Свята Параскевія П'ятниця (м. Іконія, Мала Азія, 3-тє століття) — християнська свята та великомучениця. Народилася у християнській родині і жила у III ст. в місті Іконія у Малій Азії. її побожні батьки щиро молилися до Бога і кожної п'ятниці розважали над муками Ісуса Христа. Коли Бог дав їм донечку, вони назвали її Параскевія, тобто П'ятниця. Після смерті батьків Параскевія вела тихе християнське життя, повне чеснот, і з любов'ю опікувалась убогими. Добрий приклад її богоугодного життя навернув численних поган до Христової віри. Розлючені жерці запроторили Параскевію до в'язниці.

Коли в час Діоклетіанового переслідування християн до Іконії прибув новий імператорський намісник з наказом судити й мучити християн, до нього привели Параскевію, яка сміливо визнала свою віру в Христа. За це намісник наказав її жорстоко мучити. Під час тортур Параскевія віддала Богові свою чисту і невинну душу.

 

Мощі святого Миколая Мирлікійського

Згідно з різними переказами Миколай народився 270—286 рр. у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія), на той час це був еллінистичний регіон.За переказами його батьки були багатими та глибоко віруючими християнами, котрі охрестили сина відразу після його народження, що було рідкістю на той час. Змалку Миколай був дуже релігійним та вирішив присвятити своє життя богослужінню. Достеменно відомо, що будучи вченим юнаком, Миколай переселяється до Мири, де продовжує навчання, а його вуйко-єпископ висвячує ще молодого Миколая на священика.
Оскільки Святий Миколай вважається покровителем моряків, існує версія, що він також був мореплавцем або рибалкою, але ймовірніше, що його родина мала певне відношення до рибальства. По смерті батьків сину залишається великий спадок, він вирішує роздарувати майно потребуючим і здійснює цей задум протягом тривалого часу. Подібні випадки доброчинності достеменно відомі та підтвердженні історичними фактами, що стосуються інших єпископів IV ст.: Святий Амброзій та Василь Великий.
Роки ранньої душпастирської діяльності Миколая приходять на час сумісного правління двох римських імператорів Діоклетіан (правління 284—305) та Максиміан (правління 286—305), що й дозволяє приблизно оцінити вік Миколая. У 303 р. Діоклетіан виголошує право на переслідування християн. Після абдикації обох імераторів 1 травня 305 р. політика по відношенню до християн у двох частинах імперії була різною. В той час як у західній частині імператор Констанцій Хлор (правління 305—306) не допускає до кривавого переслідування християн, у східній частині імператор Галерій (правління 305—311) продовжує політику Діоклетіана аж кінця свого правління і відмінив це рішення лише помираючи. Цей час з 303 по 311 рр. був найдовшим періодом переслідування християн у Римськїй імперії.
По смерті Галерія його наступник та одночасний з ним правитель Ліциній (правління 307—324) був терпимим до християнства. В результаті чого зростає чисельність послідовників християнської віри, а разом з цим і кількість єпископів, котрі керували громадою віруючих, мали значний соціальний та політичний вплив, а також багатства. Нерідко вони очолювали відповідні міста. Вірогідно у цей час Святий Миколай здобув посаду єпископа Мирійського. Для цього, згідно з тогочасними традиціями, його мали поважати та любити у тій місцевості, що звичайно було результатом доброчинності. Як і для інших єпископів того часу, популярність Миколая була запорукою його позиції та впливу.
Йому також приписують руйнування язичницьких храмів, зокрема храму Артеміди (Діани). Деякі автори пов'язують святкування дня Св. Миколая з бажанням замінити цим язичницький день святкування народження Артеміди.
Багато років св. Миколай був єпископом у Мирі. Згадані вище Св. Андрій Критійський та монах Іван зі студитського монастиря (Константинополь) стверджують, що він брав участь у Першому Вселенському Соборі 325 р. у Нікеї, під час якого вдарив по щоці свого опонента Арія. Через що був заарештований, але до закінчення собору звільнений та оправданий. Серед підписів «символу віри» його ім'я не значиться, проте список збережено не повністю. Єпископ Теогнід Нікейський належить до персон, чия участь у соборі історично підтверджена. Згідно зі Св. Андрієм Критійським, він переконав Миколая у католицькому світобаченні.
Помер приблизно у 345 році. День смерті Святого Миколая відзначають як день Святого Миколая, або просто Миколая щороку 6 грудня по новому стилю (церкви, що користуються Григоріанським календарем) та 19 грудня по новому стилю (у 20 — 21 столітті)(церкви, що користуються Юліанським календарем)

 

Мощі святого Томи Аквінського



Святи́й Тома́ (Фома, Томас) Акві́нський (лат. Thomas Aquinas, нім. Thomas von Aquin, італ. Tommaso d'Aquino, *1225, замок Роккасекка поблизу Аквіно, Італія — †7 березня 1274 р., Fossanova, Італія) — один з найвизначніших та найвпливовіших філософів і теологів в історії, засновник теологічної школи томізму, святий католицької церкви. Монах-домініканець.

Як видатний вчитель Християнської церкви, він також є головним представником філософії Високого Середньовіччя — філософської схоластики. Тома Аквінський залишив після себе фундаментальну працю, що мала вплив на виникнення неотомізму та неосхоластики і досі має важливе теологічне та філософське значення.

Тома Аквінський створив своєрідну енциклопедію католицького богослов'я «Сума теології», в якій усі питання пізнання природи і суспільства розглядалися з позицій теологічного раціоналізму. Висуваючи ідею гармонії віри і розуму, він намагається підкорити науку богослов'ю, а тому розрізняє істини розуму та істини одкровення, вважаючи останні недоступними розуму, підвладними лише душі (вірі).

 

Мощі святого отця Піо



Святи́й Пі́о з П'єтрельчі́ни (світське ім'я: Франче́ско Форджо́не 25 травня 1887, П'єтрельчіна, Італія — † 23 вересня 1968) — італійський святий 20-го століття, відомий стигматик, благодійний діяч та чернець ордену капуцинів.

Святий отець Піо, Франческо Форджоне, народився 25 травня 1887 року в П'єтрельчіні (Італія), в дієцезії Беневенто. До ордену Братів Менших Капуцинів вступив 6 січня 1903 року як кандидат у пресвітери. Висвячений був 10 серпня 1910 року в катедрі в Беневенто. 28 липня 1916 року прибув до монастиря Сан Джованні Ротондо, на пагорбах Гаргано, де, за винятком невеликих перерв, перебував аж до дня смерті, тобто до 23 вересня 1968 року. У п'ятницю, 20 вересня 1918 року, в чернечому хорі старої церкви під час молитви перед Розіп'ятим отримав стигмати, які залишалися відкритими і кровоточивими впродовж п'ятдесяти років.

 

Мощі блаженного священномученика Івана (Слезюка)



Блаженний свщмч. Іван Слезюк народився 14 січня 1896 р. у с. Живачів на Станіславівщині. Після закінчення Духовної Семінарії у 1923 р. був рукоположений на священика. У квітні 1945 р. з рук Владики Григорія Хомишина отримав єпископські повноваження на випадок арешту останнього. Був арештований 2 червня 1945 р., а 12 червня І946 р. Військовий трибунал МВС Станіславівської обл. засудив його на 10 років позбавлення волі і переїзд у Воркутинські табори, куди дістався на початку 1950 р. Звільнившись із ув'язнення 15 листопада 1954 р., повернувся до Івано-Франківська. У 1962 р. вдруге був заарештований на 5 років позбавлення волі в таборах суворого режиму. Після звільнення 30 листопада 1968 р. КДБ часто викликало його на чергову "бесіду". Останній виклик був за два тижні до смерті. Повернувшись звідти, зліг та більше не підвівся. Помер 2 грудня 1973 р. в Івано-Франківську.

 

Мощі блаженного священномученика Симеона (Лукача)



Блаженний свщмч. Симеон Лукач народився 7 липня 1893 р. у с. Старуня Солотвинського району Станіславівської обл. Походив із простих селян. У 1913 р. вступив до семінарії, але перервав своє навчання на два роки через Першу світову війну. Закінчив свої студії в 1919 р. Того ж року єпископ Георгій Хомишин висвятив його на священника. У грудні 1920 р. призначений викладачем морального богослов'я Духовної семінарії в Станіславові і там працював до квітня 1945 р. Є відомості, що того ж року його таємно (через переслідування) висвятив на єпископа Владика Григорій Хомишин. 26 жовтня 1949 р. був заарештований органами НКВД і засланий на 10 років до Сибіру. Від ув'язнення звільнений 11 лютого 1955 р. Був священником у підпіллі, організовував нелегальні богослужіння. У липні 1962 р. заарештований вдруге. Його судили разом із іншим підпільним єпископом Іваном Слезюком. У в'язниці важко захворів на туберкульоз легень, що спричинило його страждання й смерть. Помер єпископ Симеон Лукач 22 серпня 1964 р.

 

Мощі преподобної Йосафати (Михайлини) Гордашевської.



Народжена у Львові, в Україні, блаженна прп. Йосафата (Михайлина) Гордашевська стала першою членкинею згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Під її керівництвом семеро перших послушниць розпочали свою духовну формацію. Вона започаткувала служіння в галузі освіти й охорони здоров'я та наглядала за відкриттям нових місій.

Протягом свого короткого життя сестра Йосафата багато терпіла від нерозуміння, наклепів та чужого честолюбства. 7 квітня 1919 р. вона померла у тяжких болях, спричинених туберкульозом кісток.

У листопаді 1982 р. земні останки сестри Йосафати були перенесені до невеликої каплиці в Генералаті Сестер Служебниць у Римі. Сотні людей шукали її заступництва у своїх мирських і духовних потребах. Генералат одержав численні свідчення про особливі ласки, отримані завдяки її заступництву.

Угодники Божі моліть Бога за нас.

 

 

Мощі в церкві Св. Параскеви.

Угодники Божі моліть Бога за нас

Банери сайтів які рекомендуємо відвідувати .

Канони партикулярного права Української Греко-Католицької Церкви

Святе Письмо

Кодекс Канонів Східних Церков

Церковний календар

Катехизм

Молитовник

Молитва за Україну біля могили борцям за волю України.

Молитва за Україну в День 24-Ї річниці Незалежності України біля могили Борцям за волю України.

Молитва за Україну - Боже великий, єдиний, Нам Україну храни.

Боже великий, єдиний... Молитва в Уневі.

Духовний гімн України "Боже великий єдиний, нам Україну храни..."

Боже великий, єдиний... Молитва в Крилосі.

Молитва за Україну в с.Терновиця.Боже Великий Єдиний - Духовний гімн України.

Молитва за Україну-Боже великий, єдиний, Нам Україну храни.